Комунікативна дошка: що це і як зробити першу

Комунікативна дошка — це аркуш або екран із картинками, на які дитина показує, щоб щось сказати. На відміну від окремих карток, на дошці всі слова видно одразу, тож із них можна складати фрази: «ще сік», «хочу гуляти», «не подобається». Першу дошку легко зробити вдома за вечір. Найважливіше в ній — щоб дорослі самі нею «говорили».

Що таке комунікативна дошка

Це набір картинок — фотографій, символів чи малюнків — з підписами, розташованих рядками й стовпчиками. Дитина торкається картинки чи показує на неї, а співрозмовник читає слово вголос і відповідає. Дошка може бути паперовою, заламінованою, вкладеною у файл або на планшеті, де картинка ще й звучить. Вона є одним із засобів альтернативної та додаткової комунікації (АДК).

Дошки бувають різні, і в одній родині їх часто кілька.

Тематичні дошки

Дошка для однієї ситуації: мильні бульбашки, купання, обід, прогулянка, конструктор. На ній є назви потрібних речей і кілька слів, якими керують грою: «ще», «стоп», «моя черга», «допоможи», «ой», «досить». Тематична дошка — найпростіший старт, бо слова на ній точно знадобляться.

Сценові дошки

Замість сітки — одна велика картинка цілої сцени: ферма, кухня, дитячий майданчик, сторінка улюбленої книжки. На сцені розміщують картки або «активні» місця: торкнулася корови — пролунало «корова» чи «му». Такі дошки зручні для малюків і для розмови про історію чи подію.

Загальні дошки

Більші дошки зі словами, які підходять майже до будь-якої ситуації: «я», «ти», «хочу», «ще», «не», «іти», «добре», «погано». Про такі слова читайте в статті про ядрову лексику.

Для кого вона

Дошка стане в пригоді дитині, якій однієї картки вже замало, і дитині, яка тільки знайомиться з картинками. Але не менше вона потрібна дорослим і братам-сестрам: на дошці вони показують, як нею користуватися. Без цього дошка залишається просто гарним аркушем.

Як зробити першу дошку вдома

1. Оберіть одну ситуацію. Таку, що повторюється щодня й подобається дитині. Гра з бульбашками чи сніданок підходять краще, ніж похід до лікаря.
2. Випишіть, що ви самі кажете в цій ситуації. Не лише назви предметів, а й «робочі» слова: «ще», «стоп», «допоможи», «моє», «не», «подобається».
3. Вирішіть, скільки буде картинок. Правильного числа немає. Для першої тематичної дошки часто досить 6–12 картинок, щоб кожну було добре видно. Деякі родини одразу беруть більшу готову дошку з базовими словами. Головне — щоб на дошці були слова, які ви справді вживатимете.
4. Розташуйте картинки. Під кожною — короткий підпис. Однакові слова, як-от «ще» чи «стоп», ставте на те саме місце на всіх дошках, щоб рука дитини звикла, куди тягнутися.
5. Зробіть дошку міцною. Заламінуйте, вкладіть у файл або наклейте прозорий скотч. На планшеті дошку можна зібрати в застосунку для АДК.
6. Покладіть її туди, де відбувається ситуація. На стіл під час їжі, на край ванни, на підлогу поруч із грою. Дошка має бути в межах досяжності — і дитини, і вашої.

Показуйте, коли говорите

Діти вчаться мови, багато разів чуючи, як нею користуються інші, і лише потім починають говорити самі. З дошкою так само: дитина має бачити, як дорослі нею «розмовляють». Це називають моделюванням.

• Говоріть звичайно, показуйте ключові слова. «Ой, бульбашка лопнула! Ще?» — і торкаєтеся «ще». Не потрібно показувати кожне слово речення: досить одного-двох.
• Робіть паузу. Після слова зачекайте кілька секунд, щоб дитина могла відповісти — дошкою, жестом, звуком чи поглядом.
• Не влаштовуйте іспиту. Фрази на кшталт «Покажи, де “ще”» перетворюють розмову на перевірку. Просто говоріть і показуйте.
• Відповідайте на кожен дотик. Якщо дитина показала на будь-яку картинку, назвіть її й відреагуйте так, ніби вона сказала це словом.
• Показуйте не лише прохання. Коментуйте, жартуйте, кажіть «ой», «смішно», «досить», «моя черга». Дитині потрібні слова для всього, а не тільки для «дай».

Приклад

Питання, які ставлять батьки

Скільки символів ставити на першу дошку?

Стільки, скільки потрібно для однієї ситуації і скільки дитина може легко розгледіти й торкнутися. Для тематичної дошки це часто 6–12. Якщо дитина влучає легко — картинки можна зменшити й додати нових. Якщо часто «промахується» — краще менше, але більші.

Фото чи символи?

Фото власних речей дитина часто впізнає швидше. Символи зручніші для слів, які не сфотографуєш: «ще», «не», «стоп», «допоможи». На одній дошці можуть бути і ті, й інші. Більше про вибір — у статті про комунікативні картки.

Паперова дошка чи планшет?

І те, й інше. Паперова не боїться води й розряджених батарейок, її можна покласти будь-де. Планшет промовляє слова вголос і вміщує багато дошок. Добре мати паперову копію основної дошки про всяк випадок.

Дитина кидає дошку або не дивиться на неї. Що робити?

Продовжуйте показувати самі, без вимог. Перевірте, чи дошка про те, що дитині справді цікаво, і чи легко до неї дотягнутися. Паперову дошку можна закріпити на столі, щоб вона не стала іграшкою.

Чим дошка відрізняється від візуального розкладу?

Дошка — щоб говорити: просити, коментувати, відмовлятися. Візуальний розклад — щоб розуміти, що буде далі. Часто вони живуть поруч, але виконують різну роботу.